“Історії біженців та мігрантів у Німеччині” - це більше, ніж просто історії про переїзд. Це голоси людей, які залишили все звичне позаду, щоб знайти безпеку, гідність і нове життя.
Interview 1: Srbukhi, Арменія
1. Звідки ви родом і коли приїхали до Німеччини?
Србухі, 32 роки, Вірменія, фармацевт. Я родом з Вірменії і вже рік живу в Німеччині.
2. Що було основною причиною вашого переїзду?
Причиною мого переїзду до Німеччини було бажання возз’єднатися з родиною.
3. Як пройшла ваша подорож до Німеччини? Що вам особливо запам’яталося?
Моя подорож до Німеччини пройшла гладко і без особливих труднощів, але це був важливий момент у моїй пам’яті. Найважче було прощатися з моїми близькими - це залишило глибокий слід. Хоча подорож пройшла без пригод, було багато хвилювання і невизначеності. Я запам’ятаю цей день надовго.
4. Wie war dein erster Tag in Deutschland?
Мій перший день у Німеччині був хвилюючим і трохи тривожним - все було новим і незнайомим. На щастя, мій чоловік був поруч зі мною, і це мене дуже підтримувало.
5. З якими труднощами ви зіткнулися на новому місці проживання?
Першою і найважливішою складністю для мене був, звичайно, мовний бар’єр. Хоча я трохи вивчив німецьку до приїзду і мав рівень А1, у мене не було досвіду спілкування. І коли потрібно було сказати щось просте, слова просто вилітали з голови. Це було дуже важко: ти відчував себе глухим і німим, ніби абсолютно нездатним до чогось.
6. Що допомогло вам адаптуватися?
Мовні курси дуже допомогли мені адаптуватися. Особливо на початку, коли я не могла відвідувати офіційну мовну школу, мені дуже допомогли заняття в Hof 7 в Аахені (безкоштовні мовні курси для всіх мігрантів). Мене запросили туди без реєстрації і без жодних труднощів - як у маленьку родину - і прийняли з великою теплотою. Ми спілкувалися за затишним чайним столом, знайомилися, говорили про життя, розповідали історії і відкривали для себе багато нового - не тільки про Німеччину, а й про інші країни.
7. Чи відчуваєте ви зараз себе частиною німецького суспільства?
Чому так чи ні? Ні, я все ще відчуваю себе тут іноземцем. Думаю, що поки я не вивчу мову на хорошому рівні і не почну працювати, я не зможу відчути себе частиною цього суспільства. Але я вірю, що з часом все налагодиться - крок за кроком. За фахом я фармацевт і майже 5 років пропрацювала в цій сфері у себе на батьківщині. Зараз я перебуваю в процесі визнання мого диплому в Німеччині - побачимо, що з цього вийде. Звичайно, я б хотіла працювати за фахом і тут. Це моя професія і моя улюблена справа.
8. Що змінилося у вас як особистості за час перебування тут?
За час перебування тут я стала більш витривалою та сильнішою внутрішньо. За таких умов ти повністю покладаєшся на себе і розумієш, що всього маєш досягати власними силами та наполегливістю. Це загартовує.
9. що б ви хотіли сказати іншим мігрантам, які тільки починають свій шлях?
Я хотів би сказати: Ніколи не падайте духом. Завжди будьте наполегливими і досягайте поставлених цілей. Ніщо не дається легко - все, що важко, стає особливо цінним. Я порівнюю все, через що ми проходимо, з грою: чим складніше, тим цікавіше. Легкі ігри не приносять задоволення. Поразка - це не вирок. Спробуй знову і знову, поки не переможеш.
10. Як ви ставитеся до інших мігрантів? Що вас об’єднує чи розділяє?
У мене дуже хороші стосунки з іншими мігрантами. Ми всі перебуваємо в схожій ситуації і тому можемо краще розуміти, підтримувати і співчувати один одному. Це нас зближує.
Autor: Maryna Bets. If you would like to share your story with us, please send me an e-mail: betsmaryna@gmail.com
