З 1981 року 21 вересня за рішенням Організації Об’єднаних Націй є Міжнародним днем миру. Цей день присвячений сприянню миру в усьому світі та припиненню насильства і конфліктів.
Для когось «мир» — слово зі шкільних підручників.
А для мене, українки, мами, яка залишила свій дім через війну, мир — це щось зовсім інше.
Мир — це коли діти можуть спати спокійно, без звуку сирен.
Мир — це коли я можу планувати завтрашній день, не боячись, що його не буде.
Мир — це коли поруч є люди, які підтримують, навіть якщо вони з іншої країни чи говорять іншою мовою.
Тут, у Німеччині, я бачу, як різні громади разом прагнуть жити у безпеці, навчатися, розвиватися та будувати майбутнє. І в цьому є велика сила.
Але що таке мир для інших? Я запитала людей з різних країн і поколінь — їхні відповіді стали справжньою мозаїкою думок.
Голоси дітей. Особливо зворушують слова дітей. Вони говорять просто, але влучно:
«Мир — це коли ти можеш сміятися», — Маліка, 10 років, Афганістан.
«Мир — це коли всі приймають один одного», — Аміна, 11 років, Ірак.
«Мир — це коли не потрібно боятися», — Тимофій, 14 років, Україна.
«Мир — це коли ми всі разом вдома», — Лукас, 12 років, Німеччина.
«Мир — це коли не треба сваритися», — Сашко, 13 років, Україна.
Слухаючи їх, розумієш: мир починається з простих речей — із нашої здатності бути поруч одне з одним, підтримувати, допомагати і мріяти разом.
Голоси дорослих
Махмуд, Туреччина, 42: «Frieden ist der Atem der Seele — свобода є диханням душі». Він знайшов спокій у Німеччині після темряви своєї батьківщини.
Мар’яна, Україна, 35: «Для мене мир — це перемога добра над злом», — мріючи про чисте небо й гучний сміх усієї родини на Великдень у Києві.
Наталі, Україна, 55: «Це спокій у серці, коли можна просто насолоджуватись життям».
Кетрін, Німеччина, 60:«Фріден — це не лише відсутність війни, а й готовність до прощення та відповідальності одне за одного».
Юрґен, Німеччина, 58:«Мир починається з мене самого», — вірить він, адже гармонія зі світом неможлива без внутрішнього спокою.
Дмитро, Україна, 45 років: «Справжній мир настане лише тоді, коли буде відновлена справедливість. Я знову зможу планувати майбутнє, коли агресор відповість за скоєне».
Герман, Німеччина, 65: Нагадає слова Цицерона: «Навіть найгірший мир кращий за найсправедливішу війну», але додає — заради миру інколи треба готуватись до оборони.
Вікторія, Україна, 42: «Мир означає різне для кожного. Для агресора — можливо, просто передишка. Для жертви — захист і справедливість. Для мене мир — це поразка Росії та гарантії сталого миру».
Махер, Ірак, 40: «Мир виникає, коли всі бояться один одного і через це уникають війни — баланс страху. Якщо слабкі не можуть стримати сильних, це не мир, а влада одного над іншими. Але мир також — це радість простих дій та життя без страху за свою родину».
Волонтери: вони стали живим втіленням миру: «Мир — це щоденні дії: допомагати, підтримувати, відновлювати, створювати безпечне середовище та навіть просто слухати чи говорити з людьми про родини, мрії, щасливе майбутнє».
Німці: у Німеччині ставлення до миру має особливий контекст: прадіди та діди сучасних німців пережили Другу світову війну і від її наслідків усвідомили принцип «ніколи знову». Багато німців розуміють мир як гармонію, довіру та співпрацю, і що він вимагає активної роботи над його підтримкою, захистом прав людини та допомогою постраждалим у конфліктах.
Жінки: Мир означає безпеку, свободу вибору та життя без страху. Їхній голос поєднує особистий досвід із загальним прагненням до справедливості. Мир, який ми прагнемо, — це не лише тиша на полі бою. Він виникає через справедливість, дипломатію та моральні дії.
Підсумок: Кожна історія звучить по-своєму, але всіх об’єднує одна думка: мир — це не даність, а цінність, яку ми виборюємо щодня.
Для тих із нас, хто живе далеко від своєї рідної землі, але чия батьківщина сьогодні переживає війну, ці новини особливо болісні. Водночас це нагадує, що ми живемо в дуальному світі: там — війна, біль і руйнування, а тут — спокій, буденні радощі та можливості.
На жаль, конфлікти тривають у багатьох країнах: Україні, Сирії, Ємені, Афганістані, Ефіопії та інших. Для мігрантів кожне повідомлення з дому пробуджує змішані почуття — сум і вдячність, біль і надію.
Нехай цей день, 21 вересня, нагадає нам: мир — це спільна робота, і він вартий кожного зусилля.
Статтю вдячно супроводжую колажем української художниці Вікторії Бартош, який відображає нашу реальність: десь війна, десь спокій — контраст, що змушує задуматися.
Автор: Марина Бец
